Проект 2005 року

«Один день з історії Європи»

День закінчення війни та день після неї – європейська історія

У 2005 році закінчення Другої світової війни відзначили в 60-й раз. 8 травня нацистська Німеччина підписала у Франції акт про беззастережну капітуляцію перед США, а 9 травня — перед Радянським Союзом у Берліні. Чого багато людей у Німеччині не знають: 9 травня раніше було національним святом у Польщі та Україні, як і в інших колишніх радянських країнах, і щорічно відзначалося як «День Перемоги». Тим часом 8 травня – це національне свято, відоме як «День перемоги та свободи» або «День пам’яті та примирення», а 9 травня відзначається як День Європи. Концерти та поминальні заходи вшановують пам'ять тих, хто вижив, жертв та ветеранів.

У 2005 році цей день був використаний як нагода для організації проєкту, в рамках якого тридцять німецьких, польських та українських молодих людей повернулися до спогадів про події 8 та 9 травня 1945 року через інтерв'ю зі свідками подій того часу. Були запрошені сучасні свідки, які пережили кінець війни як переможці або переможені в різних місцях Європи, і вони розповіли нам: Як вони пережили кінець війни? Що сталося у травні 1945 року? Як відбувся перехід від війни до миру? Як люди ладнали своє повсякденне життя після війни? Що ви відчували з цього приводу?

Проєкт було реалізовано ГО «Aktion West-Ost im BDKJ» у співпраці з молодіжною групою «Ermis» в Ольштині/Алленштайні та молодіжною асоціацією «ROKMO» в Рівному. Дякуємо Німецько-польському молодіжному бюро та конкурсу «Мир для Європи» Федерального фонду «Пам’ять – Відповідальність – Майбутнє» за їхню підтримку.

Розповідь була записана у вигляді аудіоматеріалу та зібрана на компакт-диску зі свідками подій, який доступний трьома мовами. Цей аудіоматеріал тепер доступний на цьому вебсайті.

Проект у 2005 році

Проєкт проходив у дві частини: перша частина складалася з двох вихідних, які проходили для німецьких та польських учасників проєкту у відповідних країнах. В Ольштині, Польща, було опитано шістьох свідків-сучасників з дуже різним минулим: регіон, у якому розташований Ольштин, Вармія і Мазури, належав Німеччині до кінця війни, а потім був включений до складу Польщі. Сьогодні там живуть люди з дуже різною історією та походженням. Сучасні свідки, які походили з району Вільнюса, тодішньої Польщі, нині Литви, та були членами Польської Армії Крайової; Сучасні свідки, які залишилися в Польщі як німці, та сучасні свідки, яких примусово переселили як українців в рамках «Операції Вісла».

Німецькі учасники зустрілися з п'ятьма свідками подій того часу у Дюссельдорфі. Троє розповідали про свої спогади про ночі бомбардувань у Дюссельдорфі. Двоє свідків-сучасників походять зі Східної Пруссії та розповідали про втечу, вигнання та переселення.

Друга частина проєкту відбулася у Рівному, місті на заході України. Німецькі та польські учасники спочатку разом вирушили до Львова (Лемберга), де вперше зустрілися з українськими учасниками та отримали перші враження про Україну. Зі Львова ми вирушили до Рівного, де провели наступні вісім днів. У Рівному відбулося знайомство з місцевою історією: нині українське місто колись належало Польщі, але тимчасово перебувало також під німецькою адміністрацією; Там пліч-о-пліч жили євреї, а також православні та католики.

Сучасні свідки дуже відкрито розповідали про своє минуле, переживання та спогади: родини двох сучасних свідків воювали в лавах Української повстанської армії (УПА) та втратили багатьох членів своєї родини через тортури, депортацію та страти. Сучасний свідок поділився враженнями про часи своєї служби в Червоній Армії; він був передовим офіцером під час взяття Кенігсберга. Четвертий свідок-сучасник мав спогади, серед іншого, про будівництво концтабору «Собібор» поблизу місця його проживання.

9 травня 2005 року в Рівному

9 травня 2005 року, який тоді святкували в Україні як «День Перемоги», група відвідала парад, проведений з нагоди цього дня. У параді, який очолював танк, взяли участь ветерани війни, солдати та члени різних партій з прапорами. Кінцевим пунктом параду був цвинтар з великим меморіалом, де було виголошено кілька промов та вшановано пам'ять жертв Другої світової війни хвилиною мовчання.

Робота з матеріалом

Усі інтерв'ю зі свідками-сучасниками були записані у вигляді аудіофайлів, і після завершення інтерв'ю учасники почали сортувати, редагувати, записувати та перекладати матеріал. Усіх свідків-сучасників також слід заслухати двома іншими мовами.
Рішення щодо того, який із численних уривків із обширних переказаних спогадів слід обрати, було дуже складним – завданням учасників було скоротити розмови, які тривали близько двох годин, до п’яти-восьми хвилин та прокоментувати їх. Інші ж займалися розробкою макета компакт-диска та збором додаткової інформації.
Під час роботи над самим матеріалом виникло багато дискусій та питань на історичні теми, особливо щодо ситуації окремих свідків-сучасників, які довелося коротко представити слухачам компакт-диска. Речення на кшталт «Що означає «евакуація дітей» польською мовою?» або «Хто може мені одним реченням пояснити, що таке УПА?» часто чулися в робочих кімнатах.
Після того, як інтерв'ю зі свідками подій були перекладені, розпочалася робота із запису спікерів, які мали читати тексти іншими мовами для компакт-диска. Ці записи потім програвали поверх оригінальних записів, тож на компакт-диску можна було почути як голоси свідків подій, так і переклад їхньою рідною мовою.